Лікування раку шлунка в Києві

Рак шлунка – це злоякісне новоутворення, що починається з переродження клітин внутрішньої оболонки шлунка. Майже всі його види починаються в залозистій тканині, що вистилає стінки органа. Потім пухлина може поширюватися вздовж стінки або проростати крізь неї, таким чином розповсюджуючись по всьому організму через кровоток і лімфатичну систему.

В залежності від типу тканини, з якого походить рак, розрізняють такі злоякісні пухлини шлунка:

• Аденокарцинома – найпоширеніший вид, що починається в залозистій оболонці з клітин, виробляючих слиз; поділяється на два основних класи: рак кардії (верхньої третини шлунка, що знаходиться ближче до стравоходу) та некардіальний рак (всіх інших відділів).
• Нейроендокринні пухлини – з відповідних клітин, що схожі на нервові та виробляють гормони, регулюючі переміщення та перетравлювання їжі.
• Лімфоми – розвиваються з лімфоцитів, клітин крові, що приймають участь в роботі імунітету.
• Саркоми – розпочинаються з клітин сполучної тканини, м’язів, жирового шару або кровоносних судин, а також стромальні пухлини з нервових клітин.

До інших, менш поширених, видів раку шлунка відносять карциноїд, дрібноклітинний рак, плоскоклітинний рак.

Також, у шлунку може спостерігатися розвиток вторинних видів раку (метастазів), що виникають внаслідок раку молочної залози, меланоми та пухлин інших локалізацій.

Причини раку шлунка

Рак шлунку розвивається через пошкодження ДНК у клітинах, що виникають внаслідок дії певних чинників ризику. Наявність кожного з них безпосередньо не призводить до хвороби, але їх сукупність може.

До чинників, що підвищують ризик розвитку раку шлунка, відносять:

• Наявність Helicobacter pylori (H. pylori) – хронічної інфекції слизової оболонки шлунку, що може протікати без симптомів, а може викликати виразку чи запалення (атрофічний гастрит). Її лікування знижує ризик захворювання на рак.
• Інші хронічні запальні процеси, в тому числі хронічний атрофічний гастрит (АГ), за наявності якого відбувається витончення слизової оболонки шлунка, або АГ з кишковою метаплазією, коли клітини, вистилаючі шлунок, замінюються такими, що вистилають кишечник.
• Інфекція, спричинена вірусом Епштейн-Бара.
• Перніціозна анемія – зниження кількості еритроцитів та гемоглобіну внаслідок порушення всмоктування вітаміну В12.
• Надмірна вага та ожиріння.
• Деякі спадкові захворювання та сімейна історія – злоякісні пухлини шлунково-кишкового тракту у найближчих родичів.
• II група крові – у пацієнтів з другою групою рак шлунка зустрічається на 20 відсотків частіше, ніж у загальній популяції.
• Особливості раціону харчування – вживання великої кількості солоних, копчених, консервованих продуктів та низьким вмістом клітковини (овочів, фруктів).
• Куріння та інші види вживання тютюну.
• Екологічні та професійні шкідливості – робота в вугільній промисловості, високий рівень радіації.

Таким чином, існує досить велика кількість чинників, що підвищують ризик розвитку раку шлунку, але більшість з них можна контролювати та попередити хворобу. Разом з регулярними скринінгами їх контроль може стати потужним профілактичним засобом.

Пізніше можуть з’явитися: кров у калі, блювота, немотивована втрата ваги, проблеми з ковтанням, жовтяниця, запор або пронос, та інші симптоми, що свідчать про розповсюдження раку. При появі будь-якого з них, особливо за наявності чинників ризику, варто не відкладати візит до лікаря.

Діагностика раку шлунка

Діагностику раку шлунку лікар починає з фізичного огляду та опитування щодо скарг, наявних чинників ризику, попередніх захворювань та сімейної історії. Якщо виникнуть підозри, то для уточнення діагнозу можуть бути призначені наступні лабораторні та інструментальні дослідження:

• клінічний аналіз крові для виявлення анемії, що може бути ознакою шлункової кровотечі;
• аналіз калу на приховану кров;
• верхня ендоскопія - дослідження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за допомогою спеціального прибору, що має назву ендоскопу (тонка трубка з освітленням) та допомагає побачити будь-які аномальні зміни, а також вилучити зразок тканин для подальшого вивчення під мікроскопом;
• тести на Helicobacter pylori (H. pylori);
• аналізи на біомаркери – специфічні гени, білки та інші речовини, що можуть вказувати на наявність раку шлунка, наприклад,СА 72-4
• рентген ШКТ з барієм для візуалізації змін у стравоході, шлунку та кишечнику й аналізу пересування вмісту ШКТ;
• комп’ютерна томографія (КТ) з контрастом – серія детальних знімків тонких зрізів внутрішніх органів.

Окрім уточнення діагнозу, перелічені методи діагностики раку шлунка допомагають встановити тип та стадію злоякісної пухлини, що важливо для вибору схеми лікування.

Лікування раку шлунка

На сьогодні доступні такі методи лікування раку шлунка.

1. Ендоскопічна резекція слизової оболонки — процедура, під час якої за допомогою ендоскопу видаляють карциному in situ або пухлину на стадії IА. Це найбільш щадний метод, що не потребує довгої реабілітації.
2. Хірургічне лікування раку шлунка — найбільш поширений метод, який передбачає видалення пухлини, частини шлунка, лімфатичних вузлів та, за потреби, частини сусідніх органів та тканин. Може проводитися до або після хіміотерапії. Існує декілька видів операцій за наявності раку шлунка:

• гастректомія — часткове або повне видалення шлунка;
• субтотальна резекція шлунка — видалення частини органу, яка містить рак, лімфатичних вузлів поблизу (лімфодисекція), а також частин інших тканин поблизу пухлини, за необхідності може бути видалена селезінка;
• тотальна гастректомія — видалення всього шлунка, найближчих лімфатичних вузлів і частин стравоходу, тонкої кишки та інших тканин поблизу пухлини, а також селезінки. Потім хірург приєднує стравохід до тонкої кишки, щоб пацієнт міг продовжувати їсти та ковтати.
• гастроеюностомія — це видалення частини шлунка з раком, яка блокує отвір у тонку кишку. Потім хірург з’єднує шлунок із порожньою кишкою (частиною тонкої кишки), щоб дозволити їжі та лікам проходити зі шлунка в тонку кишку.
  
  Додаткові процедури:
• встановлення ендолюмінального стента — виконується, якщо пухлина блокує прохід у шлунок або з нього. Тонка розширювальна трубка встановлюється від стравоходу до шлунка або від шлунка до тонкої кишки, щоб пацієнт міг нормально харчуватися.

3. Хіміотерапія — застосування препаратів, що знищують ракові клітини та припиняють їх розмноження. Може використовуватися до оперативного лікування раку шлунка (неад’ювантна терапія) для зменшення кількості уражених тканин або після (ад’ювантна терапія).
4. Радіотерапія — променева терапія з використанням високоенергетичного рентгенівського або інших типів випромінювання для знищення клітин злоякісної пухлини. Застосовується в комплексному лікуванні.
5. Цільова або таргетна терапія — призначається при деяких типах пухлин, чутливих до певних препаратів, що здійснюють атаку на конкретні ракові клітини без шкоди для нормальної тканини. Один з різновидів - імунотерапія.

Спостереження та профілактика раку шлунка

По закінченню лікування пацієнт залишається під наглядом. Йому потрібно регулярно проходити огляди та обстеження, аби можна було вчасно виявити рецидив раку.

Профілактичні заходи передбачають виявлення чинників ризику захворювання та керування ними:

• відмова від куріння;
• своєчасне виявлення та лікування Helicobacter pylori та інших інфекцій, наприклад, вірусу Епштейна-Барра;
• раціональне харчування з великою кількістю овочів, фруктів та зменшенням копчених, консервованих і солених продуктів;
• втримання нормальної ваги;
• спостереження в контроль хронічних захворювань шлунку, таких як атрофічний гастрит.

При появі будь-яких симптомів хвороби не варто відкладати візит до лікаря.